Проект "Творча душа воїна"

Матрос бригади морської авіації Військово-Морських Сил Збройних Сил України, дружина офіцера.
З березня 2014 року Вікторія стала військовою і служить в бригаді морської авіації разом з чоловіком у місті Миколаєві.
   Вона одна з тих дружин військових, яка пережила всі потрясіння та невідомість, коли у березні 2014 року російські війська захоплювали військові чатсини та окупували Крим. З вікон гарнізонного гуртожтитку вона бачила як захоплюють їхню чатсину. Невизначеність і зрада вищого військового командування були нестерпними. Проте Вікторія відмовилась тікати на материк задля безпеки і разом з іншими дружинами військових підтримувала наших воїнів, які не зрадили Україну і вийшли на материк, врятувавши аваційну техніку.
   Вікторія пише вірші за натхненням. Вірш «Военный муж» вона написала для того, щоб показати, яка не проста доля у дружини військового.

  В дитинстві  Вікторія закінчила Очаківську художню школу, а вміння малювати тепер застосовує для створення художніх виробів. Особливе захоплення викликає виготовлення дерев з бісеру, вишивка бісером. Свої роботи Вікторія дарує близьким, друзям та колегам.

Воїнам АТО

Чи є мета у цьому світі?!

Чи є спокута перед тим

Хто забуваючи про людство

Іде зі зброєю в мій дім.

Чи то блукає білий дим

Чи сонце не зійшло із ранком

Чи у ночі не сяють зорі

Коли в очах гуляє мряка

Коли не чуєш рук і ніг

Коли не бачиш синє небо

І гомін птах чомусь затих

І не співає моя мати

Хтось голосно кричить із далі

До нас вернись! – Тебе чекають

Чекає донечка мала

Чекає мати вже стара

Чекають друзі бойові і кляті вороги твої.

І знову гуркіт, грім і дим

Чиєсь нестерпне – Ми горим!

Чиєсь у відчаї – Лягай!

Агов, до мене! – «Все, бувай!»

Петро! Не варто! Ти живи!

То ж ми з тобою бойові.

Гірське, Креминна, Лисичанськ,

Попасна, Піски і Слов'янськ,

Ми все пройшли, ми все стерпіли

Ми в щасті стяг наш взмайоріли.

Щось заблищало у очах

І різкий біль: в ногах, руках

У голові їдкий туман

Чиєсь мовчазне: не вставай!

Чудове літо. Сонце світить

Квітки пахтіть у дворі.

В саду вже сливи запашні

Малеча в річці забавляє.

Дружина: люба, дорога,

Терпляа, завжди молода

Щось знову порає по дому

А я…сиджу мов на пероні

Я мушу їхати захищать

Свою Державу, свою рать

За честь і славу

За нашу з браттями звитягу.

Допоки ворог не пішов

Допоки гине мій народ

Допоки в кожному селі

Не буде прапор майоріть.

Не ставши на ноги свої

Не маючи тільки руки

Я буду різать, буду бить

Я буду ворога глумить.

Я буду словом помагать

І хлопцям душу віддавать.

Бо то є честь і то є сила

Щоб кожна чесная людина

Коли у дім прийшла біда

Не розгубилась, згуртувалась

Пліч-о-пліч у бою зрівнялась

Крізь сльози, втрати, піт і біль

Налагодила спокій в нім.

За нашу неньку Україну

За кожне селище, родину

І за товариша Петра –

Життя війна чиє забрала

Ми, браття! Воїни АТО!

Вперед! Із вірою і силою!

Ми переможемо цю гідру!

ВОЕННЫЙ МУЖ!

Хороший муж-не тот, кто выглядит шикарно
Не тот, кто дверь в машину распахнет
Не тот, кто руку падает проворно,
На людях вас царицей проведет.

Хороший муж умеет мыть посуду
Детей умеет ночью укачать
Хороший муж не слышит пересудов
Хороший муж покой вам может дать.

Военный муж -силен, ответственен, готовый
В любой момент с оружием бежать
и без опаски гордо воссидая
Страну свою как рыцарь защищать.

Военный муж - о! - это звучит гордо,
Как будто легкий взмах клинка,
Всегда идет по жизни твердо,
Хотя его карьера нелегка.

Военный муж - прийдя домой усталым
Детей уснувших до груди прижмет
Жены котлеты сьест и только ночью
Как тяжек труд  - наверное поймет.

Ты говорил мне нежные слова
Ты мне шептал: скучаю и целую
Мои ты губы нежно целовал
А сам, тем временем  бежал на амбразуру.

Я от усталости рабынею под вечер
Поймать пытаюсь твой влюбленный взгляд
А ты всего лишь скажешь:
Добрый вечер
И отвернувшись к стенке,
будешь спать.