Copyright 2013 Издательство «Шамрай»



Про гріхи сучасного мистецтва та Україну

 Gumenniy Y S

Про мистецтво та долю України говоримо з уродженцем Львівщини, відомим талановитим Миколаївським художником, сюжети картин якого сповнені розповідей про історію людства, людські пристрасті та гріхи, а також про красу, яка сяє чистотою та має врятувати світ, - Юрієм Гуменним.

Бесіду веде заступник директора видавництва «Шамрай», культуролог Наталія Журмій.

 

 

 

  

 

 Наталія Журмій: Юрію Степановичу, Ви родом з Західної України і вперше попали в Миколаїв за розподілом після навчання в гідро-будівельному технікумі, а по закінченню Львівського художнього інституту, знову повернулись сюди. Що вас привело знову у Миколаїв?

Юрій Гуменний: - Єдине, що мене знову привело у Миколаїв, це те, що мені тут обіцяли квартиру. На той час я вже був одружений, мав сина і мені потрібно було вирішувати житлові проблеми. А взагалі, по закінченню інституту я отримував направлення до Кишинева. По приїзду в Миколаїв я спочатку працював на заводі «Екватор», а вже згодом – у художньому Фонді.

Н.Ж.: - Студентом Ви спілкувались і товаришували з багатьма творчими і згодом дуже відомими людьми, такими, як, наприклад, Володимир Івасюк, Володимир Яворівський…

Ю.Г.: - І Богдана Ступку знав, - він тоді тільки починав свою кар’єру артиста, - пам’ятаю його худорлявим, він постійно пив каву… У центрі Львова було кафе, де ми, творча молодь, пили каву, з собою приносили якесь дешеве червоне вино, бо ж були студентами і на щось хороше, звичайно ж, грошей не було. У кафе ми спілкувались, там таки відбувались усі знайомства. Там я познайомився із львівськими поетами, саме там познайомився з Володимиром Яворівським. Запам’ятався мені також  Ізя Каплан – єврейський поет, з яким ми постійно під час зустрічей говорили на тему «чому не люблять євреїв». Чомусь я євреїв любив, а багато хто їх не любив.

 

Н.Ж.: – А з Володимиром Івасюком як познайомились? Якою він був людиною у спілкуванні?

Ю.Г.: - У студентському гуртожитку, де ми жили, перші чотири поверхи займали студенти консерваторії, а ми, художники, жили на п’ятому. Ми ходили в гості до дівчат, туди, де жили музиканти і так я познайомився з Івасюком. Він був дуже приємною молодою людиною. Тоді ми були ще дуже молоді і ніхто не підозрював, що от Івасюк, наприклад, стане відомим композитором, а, скажімо, Ступка - відомим артистом. Володя Івасюк пригадується мені мовчазним. Бувало, коли у компанії трошки вип’ємо, як і годилося студентам, то він ставав вже більш розкутим, більш налаштованим до спілкування. Згодом, коли вже добре роззнайомилися, стосунки стали простішими.

Н.Ж.: - Хто був вашим учителем в художньому інституті?

Ю.Г.: - прекрасний, відомий художник - Роман Сельський, який свого часу вчився в Парижі. Коли я вчився в інституті, це були ті часи, коли, як ви знаєте, були заборонені імпресіоністи. Такої можливості, щоб  десь купити книжку чи репродукцію імпресіоністів взагалі не було. Це не так, як тепер: що хочеш і яке хочеш можеш купити, або знайти в Інтернеті. Це вважалось Західним буржуазним мистецтвом, а Сальвадор Далі, наприклад, взагалі був забороненим у художньому інституті. Так от Роман Сельський розповідав нам про імпресіоністів, давав нам основи європейського мистецтва, заклав у нас хорошу базу того, як потрібно малювати, як готувати себе до малювання. Він нас вчив не традиційному українському мистецтву, а європейському. Якщо ви помітили, мої роботи не пов’язані ні з Миколаївською школою, ні з Одеською, ні з Київською. На виставках моїх робіт у Львові, наприклад, мене сприймають як львівського художника. І…от дивна річ (посміхається): коли сорок років тому я давав свої роботи на виставку, їх не брали. А зараз ці роботи вважаються одними з найкращих. Але це зараз, сорок років по тому. А тоді це мене дуже вразило і я навіть на якийсь час облишив живопис і займався ковальством заробляючи цим на життя. Лише у 2004 році я зробив свою першу виставку. Останні десять років я займаюсь тільки живописом і рисунком, працюю по дванадцять годин на добу, а своїм творчим успіхом я завдячую своєму вчителю – Роману Сельському.

Н.Ж.: - У студентстві ви були досить вільнодумним, наприклад, відрізнялися особливою манерою одягатися…

Ю.Г.: – О, так! (сміється) У мене було довге чорне волосся, довга чорна  борода і червоний светр до колін. Зараз для мене все стало набагато простіше і в манері одягатися я вже не схильний до епатажу. А іноді я дивлюся, як одягається сучасна молодь і відмічаю для себе, що наші студентські чудернацтва в одязі йшли від свідомості, а сучасна молодь робить це просто копіюючи якісь зразки, якось бездумно це зараз робиться.

Н.Ж.: З друзями молодості підтримуєте стосунки? 

Ю.Г.: - Можу сказати, що ось уже тридцять п’ять років товаришую з Дмитром Кременем, з того часу, як він приїхав до Миколаєва, а я працював в обласному поліграфічному видавництві «Ленінське плем’я», був там художнім редактором. Ось вже сорок років товаришую з давнім другом Миколою Шимчуком, професором Львівської академії мистецтв. Спілкуюся з Тетяною Купцовою. З Володимиром Яворівським я досі підтримую стосунки, і коли приїжджаю до Києва, завжди заходжу до нього у Верховну Раду. Там, звичайно, на вході дуже суворий порядок – тебе дуже ретельно перевіряють, обшукують, а потім пропускають.  

Н.Ж.: - Шевченко писав: «мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні….та не однаково мені, як Україну злії люде присплять лукаві, і в огні її окраденую збудять…» Що не однаково Вам, як сину своєї батьківщини, Вам болить Україна?

Ю.Г.: -    Мені не однаково, що буде з Україною і, нажаль, майже не маю приводів для оптимістичних надій. Нині я розчарований майже у всьому. За свої шістдесят шість років в мене вже виробилось певне бачення того, що навколо відбувається. Я бачу лише одні слова, всі тільки говорять і обіцяють, а якихось конкретних справ я не бачу. От навіть на такому маленькому прикладі, як моя власна родина, я розчарований в людях. Нас у батьків було шестеро, я був найстаршим і рано почав заробляти і пішов на власні хліба. Менші, звичайно, користувались більшою увагою батьків, їх більше жаліли, як це завжди буває у великих родинах. Але от настав час, коли батьки постаріли, почали хворіти і ніхто з дітей нічого не робив щоб вирішити їх проблеми, здається, наче просто чекали, коли батьки помруть, або хтось інший займеться цією проблемою. Зрештою, я забрав батьків до себе в Миколаїв, купив їм квартиру і доглядав за ними. Зараз залишився тільки батько, якого я кожного дня відвідую, купую ліки, наймаю доглядальниць. Інтересу до проблем наших батьків, до їх здоров’я більше ніхто з нас шістьох так і не проявив. От вам і родина. Отак і з Україною. Одні розмови навколо, а насправді кожен зайнятий лише своїми проблемами, про Україну ніхто не думає.

На сьогоднішній день я розмірковую так, можливо трохи жорстокого, але реально я не бачу сьогодні України. Немає України. Є якась така велика область і все, більш нічого немає. Є тільки розбрат, боротьба за владу і за ресурси. А основи для держави немає. Хто хоче, той і господарює тут. Українцям ще років двісті треба, щоб дістати того рівня, коли в них буде справжня країна. Дуже багато заздрісних людей, людей злих. От навіть серед художників таких дуже багато, через що я мало з ким спілкуюсь.

Н.Ж.: - Мистецтво радянської доби грішило соцреалізмом, більше того – ламало творчі душі, перетворило всі мистецькі жанри на інструменти пропаганди, ставило митців на коліна. Зараз у нас нібито свобода творчості та самовираження. Чим грішить сучасне мистецтво в умовах існуючої свободи?

Ю.Г.: - В цей час, в умовах свободи художники не знають, що їм робити і що малювати, у них немає ідей. Навіть книжки дивляться поверхово, щось фрагментарно крадучи і пристосовуючи до своєї творчості. А цього не повинно бути взагалі. В радянські часи було простіше, все було визначено: що малювати, яким ідеям слідувати. Зараз цього немає і кожен сам для себе повинен вирішувати, яким йому бути і чим займатись, а це вже складніше. Крім цього я бачу дуже великі прогалини сучасних художників у освіті: вони слабо орієнтуються в історії мистецтв, не знають джерел, не знають, звідки черпати. Також для художника дуже важливо кожного дня робити якісь замальовки, не ескізи, а саме рисунки, бо  рисунок – це онова художнього мистецтва. Так от сучасні художники грішать тим, що лінуються займатись рисунком.

Н.Ж.: - Що обмежує сучасних митців, диктує несвободу ?

Ю.Г.: - Знову ж таки, внутрішнє, духовне обмеження, недостатність знань, відсутність усвідомлення того, що робити завтра, післязавтра.

Н.Ж: - Тобто, навіть не кон’юнктура ринку?

Ю.Г.: - Ні, розмови про кон’юнктуру – то лише відмовки, проблема творчих обмежень в наш час знаходиться всередині самих художників.

Н.Ж.: - У Вас є учні?

Ю.Г.: - Ні, учнів в мене немає. У мене дуже мало часу і дуже багато треба встигнути. Тому я учнів не беру, та й мені, чесно кажучи, це не цікаво, не маю такої потреби – вчити когось. Я дуже багато працюю, мені цікаво те, чим я займаюсь, мені є що сказати в моїх роботах і ще багато не сказано. Іноді так захоплююсь роботою, що не помічаю як час пролітає і день добігає кінця.

Н.Ж.: - Коли найближчим часом можна буде завітати на Вашу виставку?

Ю.Г.: - Цього року, восени, напевне у жовтні, у мене буде цікава виставка, присвячена Андрію Антонюку. Кількома словами можу описати, що це буде. Ось наприклад, одна з картин називатиметься «Андрієві Покрова», де за принципом ікони Покрови, на картині будуть представлені всі персонажі його робіт, що ніби знаходяться під покровом Богородиці. 

 

ЗАКАЗАТЬ ЭКСКЛЮЗИВНЫЙ ДИЗАЙН

Если Вам нужен оригинал-макет в электронном виде – обращайтесь к нам, и мы окажем Вам профессиональную помощь в дизайне печатной продукции.

Заказать дизайн в Студии

 

ДИЗАЙН РЕКЛАМНЫХ МАТЕРИАЛОВ

Опытные дизайнеры-полиграфисты сделают макет по вашему замыслу, с учетом всех типографских тонкостей, тогда он будет безупречен для печати.

Заказать рекламный дизайн

КНИЖНОЕ ИЗДАТЕЛЬСТВО СТУДИЯ

Изготовление книг – процесс сложный, высокотехнологичный и многогранный, и отличное качество исполнения здесь могут гарантировать только настоящие профессионалы – книгопечатники.

 

Книги имеют свою конструкцию, содержащую множество отдельных деталей. Ключевые элементы книг – внутренний блок и обложка. Для внутреннего блока применяется бумага средней плотности, для обложки – жесткий картон, другие материалы...

Книги в твердом переплете

СВОЙ МАКЕТ СДЕЛАЙ САМ ON LINE

Дизайн и верстка полиграфической продукции, создание оригинал-макетов, с помощью On-Line редактора VDStudio, для офсетной печати в типографии.

Макет сделай САМ On Line

 

МАКЕТЫ ПО ШАБЛОНАМ СТУДИИ

Офсетная печать полиграфической продукции, в полном соответствии с Вашими макетами, созданными по загружаемым шаблонам нашей студии.

Верстка макетов по шаблонам

Copyright 2013 Издательство «Шамрай»

16 ЛЕТ НА РЫНКЕ ПОЛИГРАФИЧЕСКИХ УСЛУГ.     КОМАНДА ПРОФЕССИОНАЛОВ

статистика